Безпека пацієнта починається з правильного застосування лікарського засобу. Але відповідальність фармацевта не завершується в момент відпуску препарату. Якщо пацієнт повертається до аптеки зі скаргою на небажану реакцію, саме фармацевт часто стає першим медичним працівником, який отримує інформацію про проблему. Від того, наскільки уважно буде вислухано пацієнта, правильно зібрано інформацію та визначено подальші дії, може залежати своєчасність медичної допомоги та якість даних для системи фармаконагляду.
Побічна реакція для фармацевтичного працівника це інформація, яка потребує професійної оцінки, документування та, за необхідності, передачі до системи фармаконагляду. Державний експертний центр МОЗ України окремо наголошує на ролі лікарів і фармацевтичних працівників у своєчасному виявленні та повідомленні про побічні реакції.
Перший крок – вислухати пацієнта
Передусім необхідно дати пацієнту можливість описати, що саме сталося, коли виникли симптоми та після застосування якого лікарського засобу. Важливо не робити передчасних висновків про причинно-наслідковий зв’язок між препаратом та симптомом. На цьому етапі фармацевт не повинен автоматично підтверджувати пацієнту, що саме лікарський засіб спричинив реакцію. Симптоми могли бути пов’язані із супутнім захворюванням, одночасним застосуванням інших препаратів або іншими факторами. Завдання фармацевта – зібрати достатню первинну інформацію, щоб забезпечити належне повідомлення про підозрювану побічну реакцію.
Оцінка ситуації – чи є вона потенційно невідкладною
Наступне завдання фармацевта – оцінити чи може описана реакція становити безпосередню загрозу життю або здоров’ю пацієнта. Особливу увагу необхідно приділяти симптомам, які можуть свідчити про тяжку алергічну реакцію, значне порушення дихання, втрату свідомості, судоми, виражений набряк обличчя, сильний біль у грудях чи інші гострі стани. У таких ситуаціях не варто витрачати час на тривалу фармацевтичну консультацію або намагатися самостійно коригувати фармакотерапію. Пріоритетом стає невідкладне звернення за медичною допомогою відповідно до стану пацієнта.
Професійна помилка в такій ситуації може полягати не лише в неправильній пораді, а й у недооцінювання серйозності симптомів. Навіть якщо пацієнт переконаний що реакція «точно від ліків», фармацевт не повинен автоматично погоджуватися з висновком. Симптом може бути проявом основного захворювання, іншої патології, взаємодії лікарських засобів або стану, який потребує термінової діагностики. Тому оцінка тяжкості стану повинна передувати подальшим рекомендаціям.
З’ясування, який сам препарат спричинив підозру
Фраза «мені стало погано від таблеток» сама по собі недостатня для повноцінної оцінки ситуації. Необхідно встановити точну назву лікарського засобу, бажано діючу речовину, лікарську форму, дозування та спосіб застосування. Якщо пацієнт має упаковку, її варто використати для уточнення інформації. Важливо також встановити, коли була прийнята остання доза та скільки доз загалом було застосовано. Якщо пацієнт приймає одночасно декілька препаратів – потрібно з’ясувати їх перелік. Такий збір інформації особливо важливий у випадках, коли симптоми могли бути пов’язані не з одним препаратом, а з лікарською взаємодією.
Окремо необхідно уточнити, чи не було помилок під час застосування. Пацієнт міг випадково прийняти подвійну дозу, переплутати препарати, неправильно використати дозувальний пристрій або прийняти лікарський засіб не тим шляхом, який передбачено інструкцією. Подібна інформація змінює оцінку ситуації та може мати значення для подальшої медичної допомоги. Вона також може бути важливою для системи фармаконагляду та аналізу причин несприятливої події.
Не можна залишати без уваги супутню фармакотерапію
Пацієнт може вважати безрецептурний препарат, вітаміни або рослинний засіб ліками, через що не називати їх без додаткового запитання. Однак така інформація може бути принципово важливою для оцінки можливої взаємодії. Необхідно також враховувати відомі алергічні реакції, вік, вагітність або грудне вигодовування, а також захворювання, які можуть впливати на безпеку фармакотерапії. Фармацевт не повинен намагатися самостійно провести повне клінічне обстеження, але має розуміти, які фактори можуть підвищувати ризик.
Інформація про підозрювану реакцію має бути зафіксована
Якщо під час звернення пацієнта виявлено підозрювану побічну реакцію, необхідно зафіксувати доступну інформацію відповідно до внутрішніх процедур закладу та вимог системи фармаконагляду (зокрема, заповнивши Карту-повідомлення за формою №137/о або подавши її через електронну систему АІСФ ДЕЦ МОЗ України). Для оцінки випадку важливим є дані про пацієнта, зібрана інформація стосовно побічної реакції, супутні лікарські засоби та інші релевантні обставини. Водночас персональні дані повинні оброблятися з дотриманням вимог щодо конфіденційності та захисту інформації.
В Україні фармацевтичні працівники належать до фахівців, які можуть бути джерелом інформації про побічні реакції лікарських засобів у системі фармаконагляду. Державний експертний центр МОЗ України прямо зазначає серед таких джерел працівників із медичною та фармацевтичною освітою, зокрема фармацевтів. Це означає, що повідомлення про підозрювану реакцію – важливий компонент професійної участі у системі безпеки лікарських засобів.
Чого фармацевту варто уникати
Найбільш небезпечною помилкою є ігнорування скарги. Не менш проблемною є протилежна крайність – без достатніх підстав стверджувати, що саме конкретний лікарський засіб спричинив симптом. Фармацевт також не повинен самостійно встановлювати діагноз, призначати рецептурну терапію або змінювати схему лікування. Варто уникати обмеженої консультації, якщо пацієнт вже повідомив про можливу небажану реакцію.
Професійна відповідь має бути іншою: вислухати, уточнити, оцінити ризики, надати інформацію в межах компетентності та визначити необхідність подальшого звернення про медичну допомогу. Така модель дозволяє поєднати інтереси пацієнта, принципи раціонального застосування лікарських засобів і вимоги фармаконагляду.
Фармацевт – важлива ланка системи фармаконагляду
Сучасна фармацевтична практика передбачає не лише відпуск лікарського засобу, а й відповідальне супроводження його застосування. Фармацевт має бути готовим розпізнати потенційно небезпечну ситуацію, відрізнити проблему застосування від можливої побічної реакції, правильно проконсультувати пацієнта та сприяти передачі інформації до системи фармаконагляду. Такий підхід формує культуру безпеки, у якій кожне повідомлення пацієнта має значення. Адже безпечне застосування лікарських засобів – це спільна відповідальність усіх учасників системи охорони здоров’я, а фармацевт є однією з її ключових ланок.