За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, понад 1,5 мільярда людей у світі мають порушення слуху, з яких понад 430 мільйонів потребують реабілітації через інвалідизуючу втрату слуху. Прогнозується, що до 2050 року ця цифра зросте до понад 700 мільйонів, що пов’язано зі старінням населення, небезпечними звуковими навантаженнями та обмеженим доступом до медичної допомоги.
Причинами втрати слуху можуть бути генетичні, деякі ускладнення під час вагітності та пологів, що можуть призвести до вроджених вад, наприклад, вплив токсичних речовин, інфекційні захворювання (паротит (свинка), менінгіт), хронічні отити, травми голови/вуха, вживання деяких лікарських засобів тощо. Інші причини порушення слуху здебільшого пов’язані з надмірним шумом. Людство живе в епоху постійного шуму: окрім гулу міст, наші вуха чують гучну музику, концерти та кіно, різкі звуки на виробництві. Підвищений ризик порушення слуху мають люди старші за 50 років, а також ті, що працюють в шумних місцях, слухають музику на високій гучності протягом тривалого періоду часу.
В Україні, за даними Українського товариства глухих, на обліку перебувало станом на 2022 рік більше 44 тисяч осіб з порушеннями слуху, хоча за іншими оцінками загальна кількість людей із різним ступенем порушення становить понад 200 тисяч. Ці громадяни щоденно звертаються до аптечних закладів за медикаментами, часто без будь-якої гарантії того, що їхні потреби в комунікації будуть враховані.
Відсутність альтернативних способів взаємодії, таких як письмове спілкування, візуальні інформаційні матеріали, підготовлений персонал чи технічні засоби, підвищує ризик помилок при відпуску лікарських засобів і знижує рівень довіри вразливих груп населення до системи охорони здоров’я. Отже забезпечення доступності аптек для людей з порушеннями слуху варто розглядати як складову якісного та безпечного фармацевтичного обслуговування.
Ліцензійні умови: вимоги
Абзац п’ятий пункту 165 говорить, що ліцензіат, який провадить діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, забезпечує створення необхідних умов для вільного доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до приміщень відповідно до державних будівельних норм, правил і стандартів, що документально підтверджується фахівцем з питань технічного обстеження будівель та споруд, який має кваліфікаційний сертифікат. Таким чином, забезпечення доступності приміщень аптечного закладу для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення є обов’язком ліцензіата в межах вимог, установлених законодавством, державними будівельними нормами, правилами та стандартами. Для виконання цього пункту ліцензійних умов доцільно звернутися до сертифікованих експертів, виконати їхні рекомендації, складені на основі державних будівельних норм, та забезпечити відповідність приміщень аптеки вимогам законодавства.
Державні будівельні норми: вимоги до будівель і споруд з урахуванням потреб осіб з порушенням слуху
На сьогоднішній день чинними є ДБН В.2.2-40:2018: інклюзивність будівель і споруд. Основні положення, із змінами, внесеними зміною № 1, зміною № 2 та зміною №3, розроблені з урахуванням ДСТУ-Н В.2.2-31-2011 «Настанова з облаштування будинків і споруд цивільного призначення елементами доступності для осіб з вадами зору та слуху», ДБН В.2.2-9:2018 Громадські будинки та споруди. Основні положення, зі зміною № 1 та ДБН В.2.2-10-2001 Заклади охорони здоров’я.
Ці норми поширюються на проєктування, будівництво нових та реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт існуючих житлових будинків та громадських будівель і споруд, а також на розумне їх пристосування з урахуванням потреб маломобільних груп населення. Норми встановлюють загальні положення щодо забезпечення доступності будівель і споруд, їх розумного пристосування з урахуванням потреб маломобільних груп населення та конкретизуються в інших будівельних нормах з урахуванням специфіки об’єкта нормування. Вимоги цих норм є обов’язковими для виконання усіма юридичними та фізичними особами на території України, окрім будівництва індивідуальних житлових будинків. Норми забезпечують рівні права на використання житлових будинків і громадських будівель та споруд різними верствами населення, в тому числі маломобільних груп населення.
Проєктування із врахуванням потреб осіб з порушеннями слуху (глухих і слабкочуючих) полягає у забезпеченні таким особам доступу до необхідної інформації шляхом візуального сприйняття за допомогою технічних засобів інформування, орієнтування і сигналізації, організації перекладу жестовою мовою (включаючи виділення спеціально облаштованого з додатковим освітленням місця для перекладача жестової мови) та/або субтитрування, а також облаштування спеціальних зон чи робочих місць, оснащених індивідуальними чи колективними (в залежності від призначення будівлі) приладами підсилення звуку (для слабкочуючих).
Технічні засоби інформування, орієнтування та сигналізації, які встановлюються у місцях можливого перебування осіб з порушеннями слуху на шляху їх руху, мають бути уніфіковані та забезпечувати візуальну (звукову, радіо- та тактильну) інформацію і сигналізацію з зазначенням напрямку руху, ідентифікації місць і можливості отримання послуги.
Технічні засоби інформування, орієнтування та сигналізації в місцях масового відвідування мають забезпечувати відвідувачам аптеки можливість однозначної ідентифікації об’єкту і місця відвідування, отримання інформації про розташування і призначення функціональних елементів,
про асортимент і характер послуг, що надаються, надійному орієнтуванню в просторі, своєчасного попередження про небезпеку в екстремальних ситуаціях, розташування шляхів евакуації.
Проєктування аптек із врахуванням потреб осіб з порушеннями слуху полягає у облаштуванні не менше одного робочого місця для прийому осіб з інвалідністю, облаштованого спеціальними пристроями відеозв’язку з перекладачем жестової мови та синтезу мовлення в текст, а також оснащених спеціальними персональними приладами підсилення звуку.
Аптеку слід оснащувати послідовною і повною (від входу до торговельного залу) візуальною інформацією, щоб особи з порушенням слуху і мовлення мали змогу орієнтуватися без додаткового спілкування, в разі якого виникають труднощі. Кожне приміщення повинне бути чітко позначено, знаки (покажчики) мають бути крупними і максимально освітленими.
Системи засобів інформації і сигналізації про небезпеку повинні бути комплексними і передбачати візуальну (світлову), звукову і тактильну інформацію. Вони мають відповідати вимогам ДБН В.1.1-7 Пожежна безпека об’єктів будівництва. Загальні вимоги та ДБН В.2.5-56 Системи протипожежного захисту. Система оповіщення про пожежу в місцях можливого нічного перебування осіб з інвалідністю із порушенням слуху у громадських будівлях, наприклад, у аптеках з нічним режимом роботи, повинна забезпечувати можливість їх оповіщення у стані сну (наприклад, за допомогою стробоскопів).
Таким чином, безбар’єрність в аптеці – це не лише можливість фізично потрапити до приміщення. Для людини з порушенням слуху не менш важливою є можливість отримати інформацію про лікарський засіб, поставити запитання фармацевтичному працівнику, зрозуміти рекомендації щодо застосування препарату та безпечно здійснити його придбання, тому доступність аптечного закладу доцільно розглядати у двох взаємопов’язаних площинах: фізичній та комунікаційній. Комунікаційна доступність безпосередньо пов’язана з безпекою фармакотерапії. Під час відпуску лікарського засобу фармацевтичний працівник має забезпечити належне сприйняття пацієнтом інформації щодо способу застосування, дозування, кратності прийому, тривалості лікування, умов зберігання та можливих застережень. Якщо пацієнт не може повноцінно сприйняти усну інформацію через порушення слуху, аптечний заклад має забезпечити альтернативний спосіб комунікації.
Алгоритм дій аптечного закладу при плануванні приміщення для забезпечення доступності осіб з порушенням слуху
Створення умов для обслуговування осіб з порушеннями слуху потребує системного підходу – від аналізу нормативних вимог до практичної реалізації технічних рішень. Нижче наведено послідовність дій, яку доцільно застосовувати аптечним закладам на етапі проєктування нового приміщення, реконструкції або приведення існуючого приміщення у відповідність до вимог законодавства.
Аналіз нормативної бази. Перш ніж розпочинати планування, керівництву аптеки необхідно ознайомитися з чинними вимогами: Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами (зокрема пунктом 165), ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд», а також суміжними нормами – ДБН В.2.2-9:2018, ДБН В.2.2-10-2001, ДСТУ-Н В.2.2-31-2011. Це дозволяє визначити обов’язковий мінімум вимог та уникнути помилок на подальших етапах.
Залучення сертифікованого фахівця з технічного обстеження. Оскільки відповідність приміщення вимогам доступності має документально підтверджуватися фахівцем з питань технічного обстеження будівель та споруд, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, аптеці необхідно залучити такого спеціаліста на початковому етапі. Це дозволяє отримати обґрунтований висновок щодо поточного стану приміщення та переліку необхідних заходів.
Обстеження приміщення та виявлення бар’єрів. На цьому етапі проводиться оцінка наявних умов: наявність зони обслуговування осіб з інвалідністю, стан інформаційних покажчиків, освітлення, систем оповіщення. Визначається, які саме елементи потребують адаптації – облаштування робочого місця, встановлення технічних засобів інформування чи модернізація систем пожежної сигналізації.
Розробка проєктних рішень. На основі висновків фахівця розробляється план адаптації приміщення, який має передбачати облаштування щонайменше одного робочого місця для прийому осіб з інвалідністю, оснащеного пристроєм відеозв’язку з перекладачем жестової мови та функцією синтезу мовлення в текст, розміщення персональних приладів підсилення звуку для слабкочуючих відвідувачів, розробку системи послідовної візуальної навігації від входу до торговельного залу (покажчики, позначення приміщень), інтеграцію візуальної (світлової) складової до систем оповіщення про пожежу, зокрема стробоскопів – обов’язково для аптек із нічним режимом роботи.
Технічне оснащення та монтаж обладнання. Реалізація проєктних рішень включає закупівлю та встановлення технічних засобів інформування, орієнтування і сигналізації, які мають бути уніфікованими та забезпечувати візуальне, звукове й тактильне сприйняття інформації відповідно до вимог ДБН В.1.1-7 та ДБН В.2.5-56.
Підготовка персоналу. Технічне оснащення без відповідної підготовки персоналу не забезпечує повноцінної доступності. Працівників аптеки необхідно навчити базовим принципам комунікації з особами з порушенням слуху, користуванню встановленим обладнанням (відеозв’язок із перекладачем, системи субтитрування) та алгоритму дій у надзвичайних ситуаціях. За посиланням https://app.service.utog.org/ можна під’єднатися до системи відеозвʼязку з перекладачем жестової мови для забезпечення комунікації з особами з порушеннями слуху в медичних установах. Також можна скористатися QR кодом для переходу до дзвінка через смартфон або планшет:
Документальне підтвердження відповідності. Після завершення робіт фахівець з технічного обстеження надає документ, що підтверджує відповідність приміщення вимогам державних будівельних норм. Цей документ є обов'язковою умовою дотримання Ліцензійних умов.
Періодичний моніторинг та підтримка відповідності. Забезпечення доступності – не одноразовий захід, а процес, що потребує регулярної перевірки справності технічних засобів, актуалізації навчання персоналу та врахування змін до законодавства.
Працівнику аптеки рекомендується: звертатися безпосередньо до людини, а не до супроводжуючої особи, не кричати та не говорити надмірно повільно, забезпечити достатнє освітлення обличчя, не закривати рот під час спілкування, за потреби перейти на письмову комунікацію, запропонувати скористатися відеозв'язком із перекладачем, переконатися, що пацієнт зрозумів ключову інформацію щодо застосування лікарського засобу.
Забезпечення доступності аптечних закладів для осіб з порушеннями слуху сьогодні виходить за межі формального дотримання нормативних вимог і стає показником зрілості фармацевтичної галузі загалом. З огляду на масштаб проблеми питання адаптації аптечного простору варто розглядати як стратегічний, а не другорядний напрям розвитку закладу. Практика показує, що інвестиції в доступність окуповуються підвищенням довіри пацієнтів і розширенням клієнтської бази за рахунок вразливих груп населення, які часто відчувають дефіцит якісного сервісу в системі охорони здоров’я. Особливої актуальності це питання набуває в умовах, коли фармацевтичний сектор дедалі більше орієнтується на пацієнтоцентричну модель обслуговування. Аптека, яка здатна забезпечити рівний доступ до консультації незалежно від особливостей комунікації клієнта, відповідає не лише букві закону, а й сутності професії фармацевта – гарантувати безпечне та ефективне використання лікарських засобів для кожного відвідувача.